Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in urb_a,
Ігор Гулик
ihorhulyk
urb_a

Бронзові фантоми

Originally posted by ihorhulyk at Бронзові фантоми
1
Ілюстрація: anekdot.ru

Зовсім недавно, з однієї пізнавальної телепрограми довідався, що учені напружено вивчають дивовижне явище, упритул пов’язане з вірою у безсмертя душі. Вони переконують (і демонструють це за допомогою нехитрих приладів), що будь-яка жива істота – людина, тварина чи навіть, перепрошую, чортополох, – залишають ДНК-фантом, за яким можна з’ясувати давню присутність носія цього генного набору у певний час і у певному місці.
Так воно чи ні, – справа часу і ще, як завжди, сумлінності учених. Але доволі атракційна теорія заокеанських науковців знайшла цікаве утілення на наших рідних теренах. Я про те, що недаремно пам’ятник з рисами одіозного Сергія Ківалова відкрили перед головним корпусом Гуманітарного інституту в Одесі, де ректорує колишній скандальний керівник Центральної виборчої комісії. І хоча сам Ківалов, лукаво скосивши погляд, тоді казав, що то увічнили якогось фантомного українського правника, риси бронзового «підрахуя», а також твердження скульптора, що С.К. особисто позував йому під час натхненних годин праці над шедевром, роблять висновок про доконаність факту: в Одесі вшановано найголовнішого, за версією «помаранчевих», фальсифікатора президентських виборів 2004 року.
І ось підтвердження непомильності авторів «шедевра». 25 червня з’явилося повідомлення докладно такого змісту: «Задля реалізації конституційної реформи Президента України», є призначення Ківалова С.В. відповідальним за «роботу з представниками Венеціанської комісії задля сприяння надання позитивних висновків про відповідність проекту Конституції європейським стандартам та нормам».

2
Сергій Ківалов цілком задоволений нинішнім амплуа "смотрящого" за Конституцією

Зрештою, тут ми мусимо зробити необхідне уточнення, яке певним чином кине світло на те, чому Ківалов і решта фігурантів гучних скандалів пізньо-кучмової-януковичевої доби залишилися у великій політиці і прикрашають своїми скромними постатями майдани, де ще кілька років тому їх ладні були розтерзати.
Йдеться про велику політичну гру, – так про людське око називається цинізм і лицемірство значної частини вітчизняних політиків. Не далі як за два роки до знаменитого штурму ЦВК Ющенком та іншими визволителями України від автократичного режиму, кандидатську дисертацію в Одеській національній академії захистив кум майбутнього Президента – Петро Порошенко. Його опус називався «Правове реґулювання управління державними корпоративними правами в Україні». В Одесі зауважили, що акурат після з’яви на правничо-наукових видноколах чергового світила, в академії зробили капітальний євроремонт. До слова, того ж таки року Петро Олексійович очолив бюджетний комітет ВР.
Таких сув’язей в українській політиці – хоч греблю гати. Вони не афішуються, оскільки обидві сторони процедури (словечко, яке стало для нинішнього президента означенням всього, що не дається для його власного розуміння) чудово усвідомлюють: політику в нашій державі слід робити на приватному рівні, публіку ж можна бавити надуманими конфліктами, бійками, фантомним ідеологічним протистоянням, вигукуванням радикальних гасел. Чому досі на Майдані витає привид Яроша чи сотника Парасюка? Та тому, що на рівні суспільних рецепторів вони примітивно пояснює те, що бажають донести до спільноти її залаштункові ляльководи. Ці «герої» ніколи не скажуть більшого, тому що, по-перше, не знають, а, по-друге, якби й знали, то розум вчорашніх кумирів Майдану потьмарився б вже остаточно.
Та повернімося до Ківалова, чи то пак до пам’ятника буцімто йому. Взагалі-то, дивуватися нічому, позаяк за правила шляхетного прижиттєвого поводження у нас вважають будівлю хати, виховання сина і садіння дерев. Тобто ми не хибуємо на віру у якісь там ДНК-фантоми, які без зайвих зусиль доводитимуть, тим не менше, факт нашого буття. Поодинокі все ж не зупиняються на цих трьох елементах власного утвердження, вони прагнуть ще й авторизувати їх. Як хату – то, як мінімум, на квартал, щоб вся держава показувала пальцем: он, мовляв, ім’ярек відгрохав. Як сина, – то такого, що своїми звичками не викликає і найменшого сумніву, чиє він дитя. Як сад, то щоб на кожному дереві прибили табличку з коштовного металу: ось, не поцурався, посадив…
А відтак ми дивуємося, що після чергової зміни владної команди Україною котиться хвиля різних заворушень: то пам’ятник демонтують, то чийогось родака посадять, то реквізують палац під потреби переможця, то з’ясують, що у саду, під іменною грушею, знаний і шанований вчора «мічурін» закопав кілька народних мільйонів.
Ігор Гулик
Бронзовые фантомы
Совсем недавно в одной познавательной телепрограмме узнал, что ученые напряженно изучают удивительное явление, вплотную связанное с верой в бессмертие души. Они убеждают (и демонстрируют это с помощью нехитрых приборов), что любое живое существо - человек, животное или даже, извините, чертополох, - оставляют ДНК-фантом, по которому можно определить давнее присутствие носителя этого генного набора в определенное время и в определенном месте.
Так оно или нет, - вопрос времени и, как всегда, добросовестности ученых. Но довольно аттракционная теория заокеанских ученых нашла интересное воплощение на наших родных просторах. Я о том, что когда-то перед главным корпусом Гуманитарного института в Одессе не зря открыли памятник с чертами одиозного Сергея Кивалова. Бывший скандальный руководитель Центральной избирательной комиссии с понятным каждому украинцу "погонялом" подрабатывает там ректором. И хотя сам Кивалов, лукаво скосив взгляд, тогда говорил, что это увековечили какого-то фантомного украинского юриста, черты бронзового «пидрахуя», а также утверждение скульптора, С.К. лично позировал ему при вдохновенных часов работы над шедевром, не оставляют сомнений в достоверности факта: в Одессе почтили главного, по версии «оранжевых», фальсификатора президентских выборов 2004 года.
И вот подтверждение безошибочности авторов «шедевра». 25 июня появилось сообщение дословно следующего содержания: «Для реализации конституционной реформы Президента Украины», назначить Кивалова С.В. ответственным за «работу с представителями Венецианской комиссии для содействия предоставления положительного заключения о соответствии проекта Конституции европейским стандартам и нормам».

2
Сергей Кивалов вполне удовлетворен нынешним амплуа смотрящего за Конституцией

Здесь мы, впрочем, должны сделать необходимое уточнение, определенным образом проливающее свет на то, почему Кивалов и остальные фигуранты громких скандалов поздне-кучмового-януковичевой эпохи остались в большой политике и украшают своими скромными фигурами майданы, где еще несколько лет назад их готовы были растерзать.
Речь идет о большой политической игре, - так для вида называется цинизм и лицемерие значительной части отечественных политиков. Не далее как за два года до знаменитого штурма ЦИК Ющенко и другими "освободителями" Украины от автократического режима Кучмы, кандидатскую диссертацию в Одесской национальной академии защитил кум будущего президента и действующий президент - Петр Алексеевич Порошенко. Его опус назывался «Правовое регулирование управления государственными корпоративными правами в Украине». В Одессе отметили, что аккурат после появления на законодательно-научных горизонтах очередного светила, в академии сделали капитальный евроремонт. К слову, в том же году Петр Алексеевич возглавил бюджетный комитет ВР.
Такими узлоами в украинской политике - пруд пруди. Они не афишируются, поскольку обе стороны процедуры (словечко, которое стало для нынешнего гаранта определением всего, что не поддается его собственному пониманию) прекрасно знают: политику у нас следует делать на частном уровне, публику же можно забавлять надуманными конфликтами, драками, фантомным идеологическим противостоянием, провозглашением радикальных лозунгов. Почему до сих пор на Майдане витает призрак Яроша или сотника Парасюка? Да потому, что на уровне общественных рецепторов они примитивно объясняют то, что хотят донести обществу их закулисные кукловоды. Эти «герои» никогда не скажут больше, потому что, во-первых, его не знают, а, во-вторых, если бы и знали, то ум вчерашних кумиров Майдана помутился бы уже окончательно.
Но вернемся к Кивалову, то бишь к памятнику как бы ему. Вообще-то, удивляться нечему, поскольку правилам образцового прижизненного поведения у нас считают постройку дома, воспитание сына и посадку деревьев. Мы не страдаем верой в какие-то ДНК-фантомы, которые без излишних усилий могли бы доказать, тем не менее, факт нашего бытия. Кое-кто, правда, не ограничивается этими тремя элементами самоутверждения, они желают еще и авторизовать их. Если дом - то, как минимум, на квартал, чтобы все показывали пальцем: вот, мол, имярек отгрохал. Если сын, - то такой, что повадками не вызывает ни малейшего сомнения, чье он чадо. Если сад, то чтобы на каждом дереве прибили табличку из драгоценного металла: вот, не погнушался ковыряться в земле, посадил...
А потом мы же удивляемся, что после очередной смены властной команды Украиной катится волна различных неподобств: то памятник демонтируют, то чьего-то родака посадят, то реквизируют дворец под нужды победителя, то обнаружат, что в саду, под именной грушей, известный и уважаемый вчера «мичурин» закопал несколько народных миллионов.
Игорь Гулык
Subscribe
promo urb_a june 20, 2014 14:13
Buy for 200 tokens
Поскольку от российского "СУПа", контролирующего livejournal.com, вполне можно и нужно ждать цензуры, в т.ч. и в такой форме, как безосновательное закрытие украинских блогов и сообществ, то должен уведомить вас, что в случае закрытия данного сообщества или вашего личного блога, вы можете вновь…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments