Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in urb_a,
Ігор Гулик
ihorhulyk
urb_a

Спроби ідентифікації

Originally posted by ihorhulyk at Спроби ідентифікації
1
Ілюстрація: kinopoisk.ru

Про сенси Майдану написано вже стільки, що, мабуть, історикам через кілька десятиліть вистачить матеріалу на сотні дисертацій. Хто вийшов у центр української столиці, «чого хочуть ці люди?», проти кого і за що стоять?
У кожного своя відповідь і свій рецепт вирішення проблеми. Зрозуміло, власне, одне: протестанти не бажають, аби їх мали за бидло у власній державі, вони – не раби, які мріють про власних рабів, вони вільні у своєму виборі і своїх мріях.
Це «стояння» - якісно нове явище не тільки у вітчизняній історії, але й, наважуся ствердити, в новітній історії цілого континенту. Недаремно найвиразніші оцінки чуємо, здебільша, з уст тамтешніх інтелектуалів, в яких, разом із українським здвигом, додалося снаги боронити цінності, притаманні Старому світові з часів Відродження, але дещо знівельовані кривавими війнами та нинішньою глобалізацією.
На відміну від Леві, Севйорека, Стасюка, завсідники брюссельських офісів та парламентських залів європейських столиць не мають чіткого розуміння сенсів української революції. Політики Унії спробували було припасувати до неї звичні і не раз випробувані лекала, однак, з’ясувалося, що ті, на жаль (а, може, на щастя), не годяться. Шукали причин у живучості комуністичного спадку, у «звичці» українських еліт до постійного озирання на Схід, туди, де сотні літ поспіль за них ухвалювали рішення. Можливо, частка правди і є у цих чинниках, та не вся правда. Адже й сусідня Польща мала не менш драматичну історію, однак вона зуміла подолати її рецидиви – не без зусиль, та все ж...
Ми говоримо про «труднощі перекладу» українського контексту для європейських політиків, які все ж схильні бодай якось аналізувати ситуацію, принаймні слухати сяких-таких експертів. Про чинний в Україні режим, власне кажучи, й сказати нічого. Намагаючись розрулити ситуацію, його адепти звично спробували розіграти карту Сходу і Заходу, «бандерівців» і «східняків». Почасти ця «гра у дурня» пішла, але головною проблемою став той же таки Майдан. Саме він, фігурально висловлюючись, забрав у хунти всі потрібні масті. За периметром модерної Січі – цілий інтернаціонал, а поза його межами, на Грушевського зокрема, у протистоянні з «Беркутом» зійшлася геть не «западенська» сила, феномен, народжений у Центрі та на Сході, «темна конячка», яку досі не зауважували – Правий сектор.
Єврейська сотня, «Русский легион», загиблі герої Майдану із Вірменії та Білорусі - ось далеко не повний перелік «бандерівців», які вже так просто не підуть із окупованої ними території. Я вже не кажу про цілий спектр ідеологій, які сповідують ці люди, сховавши, однак, свої уподобання до ліпших часів, коли випаде нагода для дискусій у придатних для того конференц-залах. Наразі однією ідеєю, одним магнітом іх самоідентефікації стала Україна. Вони вважають себе, перш за все, українцями і боронять насамперед гідність українців.
По інший бік барикад – люди з минулого, яких можна впізнати за ознаками «совка», без огляду на національність, ідеологеми, якщо такі, звісно, є. Допи з Гепами, банди «дружинників» з георгієвськими стрічечками», купа напівбожевільних екс-гебістів, «казаков», «оплотовцев»... Так, вони формально, може, й громадяни України, але проблема в тому, що внутрішньо, психологічно - вони люди без батьківщини. Це травма – жити і розуміти, що країни, з якою ти сам себе ідентифікуєш, вже немає, що вона почила у Бозі майже чверть століття тому, а ти – за великим рахунком – цілковита випадковість в реаліях ХХІ століття, дивний запліснялівий релікт у свої навіть 25 чи 40 літ... Вони хапаються за все, що дає надію врятувати їхній ілюзорний світ, їхнє усталене уявлення про життя та його барви, і розуміють, що це марно.
Мабуть, у цьому й полягає один із сенсів нинішньої революції. Боротьба ідентифікацій, у якій, в принципі, немає переможців і переможених. Є жорстка сутичка минулого і майбутнього, в якій найсправедливіший рефері – час.
Ігор Гулик


Попытки идентификации
О смыслах Майдана написано уже столько, что, пожалуй, историкам через несколько десятилетий хватит материала на сотни диссертаций. Кто вышел в центр украинской столицы, «чего хотят эти люди?», против кого и за что стоят?
У каждого свой ​​ответ и свой рецепт решения проблемы. Понятно, собственно, одно: протестанты не желают, чтобы их считали быдлом в собственном государстве, они - не рабы, мечтающие о собственных рабах, они свободны в своем выборе и своих мечтах.
Это «стояние» - качественно новое явление не только в отечественной истории, но и, осмелюсь утверждать, в новейшей истории целого континента. Недаром выразительные оценки слышим, большей частью, из уст тамошних интеллектуалов, у которых, с началом украинского сдвига прибавилось сил защищать ценности, присущие Старом свету со времен Возрождения. Они, эти ценности, к сожалению, существенно нивелированы кровавыми войнами и нынешней глобализацией.
В отличие от Леви, Севйорека, Стасюка, завсегдатаи брюссельских офисов и парламентских залов европейских столиц не имеют четкого понимания смыслов украинской революции. Политики Унии попытались было подогнать к ней привычные и не раз испытанные лекала, однако, выяснилось, что они, увы (а, может, к счастью), не годятся. Искали причин в живучести коммунистического наследия, в «привычке» украинских элит к постоянным оглядкам на Восток, туда, где сотни лет подряд за них принимали решения. Возможно, доля правды есть и в этих факторах, и не вся правда. Ведь в соседней Польше не менее драматическая история, однако она сумела преодолеть ее рецидивы - не без труда, но все же...
Мы говорим о «трудностях перевода» украинского контекста для европейских политиков, которые все же склонны хоть как-то анализировать ситуацию, по крайней мере, слушать каких-то экспертов. О действующем в Украине режиме, собственно говоря, и сказать нечего. Пытаясь разрулить ситуацию, его адепты привычно попытались разыграть карту Востока и Запада, «бандеровцев» и «схидняков». Отчасти эта «игра в дурака» пошла, но главной ее проблемой стал все тот же Майдан. Именно он, фигурально выражаясь, забрал у хунты все нужные масти. По периметру современной Сечи - целый интернационал, а за его пределами, на Грушевского в частности, в противостоянии с «Беркутом» сошлась совсем не «западенская» сила, а феномен, рожденный в Центре и на Востоке, «темная лошадка», которую до сих пор не замечали - Правый сектор.
Еврейская сотня, «Русский легион», погибшие герои Майдана из Армении и Беларуси - вот далеко не полный перечень «бандеровцев» , которые простотак уже не уйдут из оккупированной ими территории. Я уж не говорю о целом спектре идеологий, которые исповедуют эти люди, спрятав, однако, свои предпочтения до лучших времен, когда представится возможность для дискуссий в пригодных для этого конференц-залах. Сейчас одной идеей, одним магнитом их самоидентефикации стала Украина. Они считают себя, прежде всего, украинцами, и защищают прежде всего достоинство украинцев.
По другую сторону баррикад - люди из прошлого, которых можно узнать по признакам «совка», без учета национальности, идеологем, если такие, конечно, есть. Допы и Гэпы, банды «дружинников» с георгиевскими ленточками», куча полусумасшедших экс-гебистов, «казаков», «оплотовцев»... Да, они формально, может, и граждане Украины, но проблема в том, что внутренне, психологически - они люди без родины. Это же травма - жить и понимать, что страны, с которой ты сам себя идентифицируешь, уже нет, что она почила в Бозе почти четверть века назад, а ты - по большому счету - полная случайность в реалиях XXI века, странный мхастый реликт даже в свои 25 или 40 лет... Они хватаются за все, что дает надежду спасти их иллюзорный мир, их устоявшееся представление о жизни и ее красках, и понимают, что это бесполезно.
Видимо, в этом и заключается один из смыслов нынешней революции. Борьба идентификаций, в которой, в принципе, нет победителей и побежденных. Есть жесткое столкновение прошлого и будущего, в котором самый справедливый рефери - время.
Игорь Гулык

Subscribe
promo urb_a июнь 20, 2014 14:13
Buy for 200 tokens
Поскольку от российского "СУПа", контролирующего livejournal.com, вполне можно и нужно ждать цензуры, в т.ч. и в такой форме, как безосновательное закрытие украинских блогов и сообществ, то должен уведомить вас, что в случае закрытия данного сообщества или вашего личного блога, вы можете вновь…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 9 comments