Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in urb_a,
Ігор Гулик
ihorhulyk
urb_a

Нічний жах Януковича

Originally posted by ihorhulyk at Нічний жах Януковича
1
Ілюстрація: funpictures.uol.ua

Даніїл Гранін, великий росіянин і письменник, згадуючи сталінські часи, розповідав: «Це входило у завдання режиму - розділити суспільство, зруйнувати зв’язки між людьми. Чим густішою, важкішою була атмосфера страху, тим краще було для влади. Страх тим часом став стійким... Ми так звикли до брехні - і нашої, і брехні влади, що вона стала природною. Ми залишилися готовими до покори. Це все ускладнення від довгої недуги страху».
Святе письмо вчить: «Не бійтеся!». Але, видається, ці слова адресовано людям, здатним до адекватного розуміння себе і світу, спроможним на співчуття, таким, що прагнуть гармонії з оточуючими і гармонії зі собою.
Політики, зазвичай, не належать до такої породи. А ті, хто втрапив на високі посади через злу іронію долі, - тим паче. Вони можуть певний час грати роль верховодів, диктаторів, але ось раптом – іноді вмить – стають такими, якими вони є насправді. Нікчемами, лузерами, маргінесом.
Воно б нічого, - таких, як правило, жаліють, - але у випадку можновладців жаль недоречний. Надто вже загралися вони, увірувавши у власну непересічність, всесилля і головне – безкарність.
Янукович – із того ж тіста. Кажуть, занедужав (ГРЗ чи крововилив –згодом дізнаємося). Але головна причина його хвороби – відчай і безвихідь. Він – мовби президент великої країни, яка мала всі шанси виборсатися із тимчасових негараздів, а він – ясна річ, - стати тим, кого б відтак згадували як державця. Натомість реально ВФЯ – сірий мешканець розкішного, прямо-таки царського Межигір’я, який, мабуть, шукає там найпотаємніший закамарок, аби втекти від себе і від людей.
Зі Сходу ним керує «партнер», чи то пак «патрон», і тільки й чекай дзвінка із запрошенням у потаємний підмосковний бункер, де йому, Януковичу (!), знов покажуть певні папери, від яких чомусь мурашки по спині...
На Заході, з учорашніми його співрозмовниками, домовляється опозиція, так ніби й немає в країні Януковича, і ніби й не він вирішує, на що потратити обіцяні Яценюку з компанією 15 мільярдів.
У Харкові Допа з Гепою вже крають електоральний пиріг Партії регіонів, копаючи могилу надіям на другий термін чинного гаранта. А глава тієї партії, донедавна прем’єр-міністр Азаров, утік до Австрії і, мабуть, звідти, з еміграції, керуватиме жалюгідними крихтами ПР. Лєнін...
Повертаючись до Граніна, скажу, що, звісно, Янукович – не Сталін. Точніше, можливо, й хотів би стати у рівень з «батьком усіх народів», та от тільки народ йому дістався іншого штибу. Звиклий до брехні, на жаль, але без страху. Страх минув у «лихі» 90-і, коли боятися – означало померти: від голоду, розпачу, алкоголю, бити гопника, кулі рекетира. Страх минув 2004-го, тільки тоді, випарувавшись, не зміг сконденсуватися у нову субстанцію – у вміння питати владу про все, що вона витворяє.
Тепер вже навчився. Під кулями і крижаними водометами «Беркута», серед полум’я автомобільних покришок Грушевського, на лютому морозі того ж таки Майдану. Майдану – нічного жаху Януковича, який переслідує його ось уже десять років.
Тепер до цього кошмару додався ще один. Ні, не про народну розправу на кшталт історії з Чаушеску. А про те, як його рідний син – Саша-стоматолог – заради порятунку власних статків і «молодої команди», - здасть батька у Гаагу. Відповідати за все і всіх. Бо ж яблуко від яблуні...
Ігор Гулик

Ночной кошмар Януковича
Даниил Гранин, великий русский и писатель, вспоминая сталинские времена, рассказывал: "Это входило в задачи режима - разъединить общество, нарушить связи между людьми. Чем гуще, тяжелее атмосфера страха, тем было для власти лучше. Страх тем временем стал стойким... Мы так свыклись с ложью - и нашей, и ложью властей, что она стала естественной. Мы остаемся готовыми к повиновению. Это все осложнения от долгой болезни страха".
Священное писание учит: «Не бойтесь!». Но, кажется, эти слова адресованы людям, способным к адекватному пониманию себя и мира, готовым сочувствовать, стремящимся гармонии с окружающими и гармонии с собой.
Политики, как правило, не принадлежат к такой породе. А те, кто попал на высокие должности через злую иронию судьбы, - тем более. Они могут некоторое время играть роль главарей, диктаторов, но внезапно - иногда моментально - становятся такими, какими они есть на самом деле. Ничтожествами, лузерами, маргинесом.
Оно бы ничего, - таких, как правило, жалеют, - но в случае правителей это чувство неуместно. Уж слишком заигрались они, уверовав в собственную незаурядность, всесилие и главное - безнаказанность.
Янукович - из того же теста. Говорят, заболел (ОРЗ или кровоизлияние - потом узнаем). Но главная причина его болезни - отчаяние и безысходность. Он - вроде как президент великой страны, которая имела все шансы выкарабкаться из временных проблем, а он - конечно, - стать тем, кого бы затем вспоминали как государя. Теперьже реально ВФЯ - серый житель роскошного, прям-таки царского Межигорья, который, вероятно, ищет там самый сокровенный уголок, чтобы спрятаться от себя и от людей.
С Востока им руководит «партнер», то бишь «патрон», только и жди звонка с приглашением в потайной подмосковный бункер, где ему, Януковичу (!), вновь покажут определенные бумаги, от которых почему-то мурашки по спине...
На Западе, со вчерашними его собеседниками договаривается оппозиция, будто и нет в стране Януковича, и будто бы он не решает, на что потратить обещанные Яценюку с компанией 15 мильярдов.
В Харькове Допа с Гепой уже режут электоральный пирог Партии регионов, копая могилу надеждам на второй срок действующего гаранта. А глава этой партии, недавний премьер-министр Азаров, бежал в Австрию и, видимо, оттуда, из эмиграции, попытаетсяруководить жалкими крохами ПР. Ленин...
Возвращаясь к Гранина, скажу, что, конечно, Янукович - не Сталин. Точнее, возможно, он и хотел бы стать в уровень с «отцом всех народов», да вот только народ ему достался иного рода. Привыкший ко лжи, к сожалению, но без страха. Страх прошел в «лихие» девяностые, когда бояться - означало умереть от голода, отчаяния, алкоголя, бит гопника, пули рэкетира. Страх прошел в 2004-м, только тогда, испарившись, не смог сконденсироваться в новую субстанцию ​​- в умение спрашивать власть за все, что она вытворяет.
Теперь уже научился. Под пулями и ледяными водометами «Беркута», среди пламени автомобильных шин Грушевского, на лютом морозе же Майдана. Майдана - ночного ужаса Януковича, который преследует его вот уже десять лет.
Теперь к этому кошмару добавился еще один. Нет, не о народной расправе вроде истории с Чаушеску. А о том, как его родной сын - Саша-стоматолог - ради спасения собственных активов и «молодой команды», - сдаст отца в Гаагу. Отвечать за вся и всех. Ведь яблоко от яблони...
Игорь Гулык
Subscribe
promo urb_a июнь 20, 2014 14:13
Buy for 200 tokens
Поскольку от российского "СУПа", контролирующего livejournal.com, вполне можно и нужно ждать цензуры, в т.ч. и в такой форме, как безосновательное закрытие украинских блогов и сообществ, то должен уведомить вас, что в случае закрытия данного сообщества или вашего личного блога, вы можете вновь…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments