Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in urb_a,
Ігор Гулик
ihorhulyk
urb_a

Речі з „червоної книги”

Originally posted by ihorhulyk at Речі з „червоної книги”
1
Ілюстрація: facebook.com/Dyunchik

Якось недавно британська Independent опублікувала зворушливу статтю про результати дослідження так званих вимираючих мов. З’ясувалося, що два тижні на планеті зникає одна говірка якоїсь, зазвичай, дрібної народності чи нації. За приклад, автори наводять нівхську мову. Нівхі – народ зі Східного Сибіру – вони не можуть сказати „все просто, як раз, два, три”. Залежно від того, про що вони говорять – про нарти, човни чи про сушену рибу, – вони вживають різні числівники. Власне, 26 різних числівникових комплексів.
Але вимирає не тільки нівхський. Лінгвісти кажуть, що до кінця нинішнього століття зникне половина мов світу. Носіями головних – наприклад, англійської, російської та китайської (точніше, її мандаринського діалекту) є приблизно 80 відсотків мешканців планети, а 3500 „лінгвістичних карликів” залежать від усього-навсього 0,2 відсотків населення планети.
Автор Independent резонно зауважує, що коли йдеться про зменшення популяції дельфінів чи китів, то люди, зворушені наслідками своєї ж діяльності, сентиментально ллють сльози і влаштовують акції протесту. А захисників мови – тобто того, що робить нас власне людьми, – можна порахувати на пальцях. Я не хотів би зараз вдаватися до ситуації з українською і повертати на оскоминні політичні манівці, провадячи якими дехто з лідерів гуртує свій електорат. Коштовність, розміняна на мідяки сумнівних дивідендів, втрачає свою справжню ціну лише для тих, хто несвідомий свого призначення.
Але окрім мов, – за бажання, можемо укласти доволі об’ємний реєстр речей, які серед спільноти трактуються, мов щось архаїчне, необов’язкове, невжиткове.
Серед секуляризованого світу, ба – у постатеїстичному суспільстві, – нам, зазвичай, бракує віри. Я не кажу про сакральне, мова про елементарну людську емоцію, сенсом якої є усвідомлення своєї несамості серед гурту, Майдану, відчуття того, що й інший, ближній, прагне жити за приблизно такими ж законами, що й ми, сповідує ідентичні нашим цінності, має ті ж проблеми. Доволі часто оця відсутність віри провокує нас на цілком неадекватні жести, ми сприймаємо чиїсь учинки за результат добре обмізкованої технології з подвійним дном, а чиїсь щирі наміри – лише за голослівні декларації. Коли ж про сакрал, – то годі говорити тут про якісь вищі критерії, позаяк життя підкидає нам мерзенні реалії здирництва, ошуканства в середовищі священичому, що більше – відсутність відповідей на запитання, які провокує щодень. А навіть – небажання відповідати, мовчазна згода з „сильними цього світу”, осторога перед невідомістю завтрашнього дня, завтрашньої влади.
До „червоної книги” інших, суттєвих, на нашу думку, речей цілком можна записати й шляхетність, яка полягає у, перш за все, дотриманні слова. Обрані нами провідники мали б вважатися взірцевими у цьому сенсі, все ж виходить – навпаки. Яскравий приклад - Янукович зі своїми "розводками" усіх і вся. Либонь, через це звичка ламати слово на догоду хвилевому контекстові міцно укоренилася у свідомості нижчих чиновників, вона присутня й на рівні особистісних стосунків, вона перетворилася на предмет якихось диких гордощів, коли комусь вдається „кинути” когось, зловтіхи і, як це не дивно, зверхності. Проте, зазвичай, такі „успіхи” швидкоплинні, і не тому, що „Бог карає”, а тому, що довкілля надзвичайно сприйнятливе до удач інших, воно починає діяти за випробуваним зразком, і учорашні „жертви” застосовують ті ж схеми, що їхні недавні кривдники.
Я абсолютно не маю наміру моралізувати, повчати когось, я просто спробував зафіксувати речі, які ми втрачаємо: на догоду іншим, собі, часові, – не важливо. І цей перелік, певно, можна було б продовжувати, бо процес скидається на снігову лавину, коли зрушена з місця грудка стає каталізатором тисячотонних зсувів. Годі зупинити їх... Лише на барикадах революцій ми розуміємо гіркоту таких втрат.
Ігор Гулик


Вещи из "красной книги"
Как-то недавно британская Independent опубликовала трогательную статью о результатах исследования так называемых вымирающих языков. Выяснилось, что за две недели на планете исчезает один говор какой-то обычно мелкой народности или нации. К примеру, авторы приводят нивхский язык. Нивхи - народ из Восточной Сибири - они не могут сказать "все просто, как раз, два, три". В зависимости от того, о чем они говорят - о нартах, лодках или о сушеной рыбе, - они употребляют разные числительные. Собственно, 26 различных комплексов числительных.
Но вымирает не только нивхский. Лингвисты говорят, что к концу нынешнего века исчезнет половина языков мира. Носителями главных - например, английского, русского и китайского (точнее, его мандаринского диалекта) являются приблизительно 80 процентов жителей планеты, а 3500 " лингвистических карликов" зависят от всего-навсего 0,2 процентов населения планеты.
Автор Independent резонно замечает, что когда речь идет об уменьшении популяции дельфинов или китов, то люди, тронутые результатами своей же деятельности, сентиментально льют слезы и устраивают акции протеста. А защитников языков - то есть того, что делает нас собственно людьми, - можно сосчитать на пальцах. Я не хотел бы сейчас возвращаться к ситуации с украинским и набивать оскомину политических заблуждений, которыми некоторые лидеры объединяют свой ​​электорат. Драгоценность, разменяна на медяки сомнительных дивидендов, теряет свою настоящую цену только для тех, кто не осознает свого предназначения.
Но кроме языков, - при желании, можем выстроить довольно длинный реестр вещей, которые среди публики трактуются, как что-то архаичное, необязательно, бесполезное.
Среди секуляризованного мира, даже - в постатеистического обществе, - нам, как правило, не хватает веры. Я не говорю о сакральном, речь об элементарной человеческой эмоции, смыслом которой является осознание своей не одинокости среди других, среди Майдана, ощущение того, что и другой, ближний, стремится жить по примерно таким же законам, что и мы, исповедует идентичны нашим ценности, имеет те же проблемы. Довольно часто это неверие провоцирует нас на вполне неадекватные жесты, мы воспринимаем чьи-то поступки за результат хорошо обдуманной технологии с двойным дном, а чьи-то искренние намерения - только за голословные декларации. Когда же речь о сакрале, - то нечего говорить о каких-то высших критериях, поскольку жизнь подбрасывает нам гнусные реалии вымогательства, обмана в среде священников, более того - отсутствия ответов на вопросы, провоцируемые каждый день. А также - нежелание отвечать, молчаливое согласие с "сильными мира сего", осторожность перед неизвестностью завтрашнего дня, завтрашней власти.
В "красную книгу" других, существенных, по моему мнению, вещей вполне можно записать и благородство, заключающаяся, прежде всего, в соблюдении слова. Избранные нами лидеры должны быть образцовыми в этом смысле, но получается - наоборот. Яркий пример - Янукович со своими "разводками" всех и вся. Вероятно, поэтому привычка ломать слово в угоду сиюминутному контексту прочно укоренилась в сознании мелких чиновников, она присутствует и на уровне личностных отношений, она превратилась в предмет какой-то дикой гордости, когда кому-то удается "кинуть" кого-то, злорадства и, как это не странно, превосходства. Однако, как правило, такие "успехи" мимолетны, и не потому, что "Бог наказывает", а потому, что те, кто рядом, чрезвычайно восприимчивы к удачам других, они начинают действовать по испытанному образцу, и вчерашние "жертвы" применяют те же схемы, что их недавние обидчики.
Я совершенно не собираюсь морализировать, поучать кого-то, я просто попытался зафиксировать вещи, которые мы теряем: в угоду другим, себе, времени, - не важно. И этот перечень, без сомнения, можно было бы продолжать, ибо процесс напоминает снежную лавину, когда сдвинутый с места комок становится катализатором тысячетонных оползней. Попробуй их остановить... Только на баррикадах революций мы понимаем горечь этих утрат.
Игорь Гулык

Subscribe
promo urb_a june 20, 2014 14:13
Buy for 200 tokens
Поскольку от российского "СУПа", контролирующего livejournal.com, вполне можно и нужно ждать цензуры, в т.ч. и в такой форме, как безосновательное закрытие украинских блогов и сообществ, то должен уведомить вас, что в случае закрытия данного сообщества или вашего личного блога, вы можете вновь…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments