В цій старій статті (esgalar_teren) розбирає фейки uglich_jj про 103 шуцманшафт батальйон, села Острівки та Волю Острівецьку. Той самий фейк, який повтюрює pavluchenkoluda
Уривок статті: Напад на колонію Островки відбувся не 30 серпня 1943 року, а у період з 17 по 19 липня 1943 р. за зовсім інших обставин, про що у липні 1943 року складено два Звіти про бойові дії відділів УПА у липні 1943 року проти польських збройних формувань (Перший - ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 66, арк. 3, копія, машинопис; опубліковано: Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. / Відп. ред. та упор. В. М. В'ятрович. - Т. 1. Війна під час війни. 1942-1945. - Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011, с. 214-215; Другий від 27.7.43 р. - ЦДАВО України, ф. Р-30, оп. 2, спр. 39, арк. 25-26; опубліковано: Літопис УПА. Нова серія. - К. - Торонто, 1999 - Т. 2: Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943-1944. Документи і матеріали, с. 173-176).
-//-
"Резня проходила по одинаковому сценарию. Село окружали вооруженные бандеровцы и украинские крестьяне из соседних сел с вилами и топорами. После входили в село и совместно резали всех подряд. Один из немногих выживших, поляк Генрик Клок из Воли Островецкой (ему было тогда 13 лет), вспоминал, как украинцы согнали их в школу, потом стали стрелять по толпе и кидать гранаты. Клок был ранен. Рядом с ним, над трупом жительницы села Марии Есинюк сидел её 5-летний сын, и просил маму идти домой. К ребенку подошел бандеровец и убил выстрелом в голову. Клок выжил только потому, что его приняли за мертвого".
Зазначений пасаж ще раз переконливо свідчить про те, що власник ондатрової шапки не "чітатєль", а "пісатєль". Бог з ним, що "одного из немногих вьіживших" звали насправді не "Генрих Крок", а "Хенрик Клоц". Найцікавіше навіть не це, а те, що у своїх "спогадах" Кльоц нічого не говорить ні про УПА, ні про бандерівців.
Описуючи напад на колонію, він послідовно називає нападників "українські боївкарі", "українці", "українські орди", "озброєні убивці", "вбивці". Особу, яка очолювала нападників, він називає просто "ватажок українських орд". Лише тричі він висловлюється більш конкретно, однак і тут, увага, він жодного разу не говорить ані про "УПА", ані, навіть, про "бандерівців", а називає нападників, знову увага, "бульбівцями":
«...ніхто з нас, поляків, не знав, що готують для нас бандити з-під знаку Бандери і Бульби.
...у відповідь на жорстокі слова бульбівця та сама жінка кинула: "Будете прокляті навіки вічні…".
На додачу бульбівці підпалили будинок, який палав, ніби смолоскип»
(Relacja Henryka Kloca (Henryk Kloc urodzil sie w 1930 r. w Woli Ostrowieckiej. Obecnie meszka w Strzegomiu, woj. Walbrzyskie) // Wolynski testament. Opracowali: Leon Popek, Tomasz Trusiuk, Paweł Wira i Zenon Wira. Wydawca: Towarzystwo Przyjaciół Krzemieńca i Ziemi Wołyńsko - Podolskiej, Lublin 1997; український переклад: І. Ольховський. Кривава Волинь. Книга перша. Українсько-польське протистояння на теренах Любомльського та Шацького районів у 1939-1945 роках. - Луцьк: ПрАТ "Волинська обласна друкарня", 2008, с. 163-164).
Читати статтю тут
