September 2nd, 2021

promo urb_a июнь 20, 2014 14:13
Buy for 200 tokens
Поскольку от российского "СУПа", контролирующего livejournal.com, вполне можно и нужно ждать цензуры, в т.ч. и в такой форме, как безосновательное закрытие украинских блогов и сообществ, то должен уведомить вас, что в случае закрытия данного сообщества или вашего личного блога, вы можете вновь…
горгулья

Если хочешь мира.....



Согласно данным МО украинские в 2020г.украинские арсеналы и базы хранения получили от предприятий оборонного комплекса 744 т ракет и боеприпасов.Согласно госзаказу поступило  3 255 795 шт.общим весом 728т.В качестве материально технической помощи было получено 88 320 шт.боеприпасов весом 16т.На протяжении года войска получили 3375,7 т ракет и боеприпасов, из них 1456,24 т для пополнения запасов и 1919,4 т для боевой подготовки.В 2020г компания  Excalibur Army поставила МО 155 мм снаряды для проведения полного цикла испытания САУ Богдана,предназначенные для использования самоходной и буксируемой артиллерией с длинной ствола  39, 45 и 52 калибра с дальностью стрельбы до 44 км.Также  боеприпасы были закуплены у турецкой компании MKEK,это выстрелы Mod 272 и M107HE,а также взрыватели,запалы и пороховые заряды.

https://mil.in.ua/uk/news/u-2020-rotsi-arsenaly-popovnylys-na-majzhe-750-tonn-boyeprypasiv/

arnaut

Вот дебилов нисколечки не жалко, но смешно всё же)) Они не хотели кормить Евросоюз и уехали в Якутию

Кирилл Данильченко
58 хв ·
Промышленный холдинг «Колмар» перевез две тысячи шахтеров и их семей из Донбасса в Якутию. Об этом сообщил глава концерна Артем Левин, выступая на сессии «Вызовы и перспективы российского труда».
Перспективы российского труда затмевают воображение. Буряты и якуты горят в танках возле Углегорска и Логвиново. Мать обгоревшего в бою танкиста Доржи Батомункуева, не так давно писала, что сын её в тяжелом состоянии и никакой помощи по линии МО нет. Кормильцы Украины едут в Якутию, снимать видео, как чашка кипятка там зимой превращается в снег и кормить мошку. Всем сестрам по серьгам, так кажется у наших русских небратьев пословица? Якуты и буряты гореть под терриконами, а 2000 любителей Путина стали более лучше одеваться и дадут стране угля в солнечной Якутии. Дивная картина цветущего русского мира.
мюллер

Мы снова к вам и вот по какому вапросу

 А скажите пажалста, куда делись все вот эти народы: чудь, ливь, водь, ямь, чухна, весь, пермь, меря, мурома, мокша, мещера, югра, печора и пр. песдота шо платили дань руси.

Шо, неужели все бесследно ищщезли?
А куда они делись?

Не, ну я серьёзно, как так получилось шо все эти народы резко и непонятно куда ищщезли и откуда ни возмись,   на их месте, вдруг появились русские? Как так получилось?

Тут панимаете шо получаетсяться? Либо они  - это вы и есть, либо вы все эти народы загеноцидили!)
Но тогда получаетсяться шо вы пидарасы!
Тут третьего не дано!

Либо вы чудь, ливь, водь, ямь, чухна, весь, пермь, меря, мурома, мокша, мещера, югра, печора и пр. песдота иже  дань давали роуси, дибо вы пидарасы, которые загеноцидили эти народы.

Так куда они делись?
Или куда вы их дели ссуки?)
мюллер

Информация к размышлению

Инфа к предыдущему посту.

Тимерёвский археологический комплекс.
Этот комплекс находица как раз там. Хде там?
Та как раз там хде, как вы говорити, славяне, якобы, ассимилировали вас.

Так вот, И. П. Шаскольский считал, что 38 % тимерёвских погребений являются финскими, 15 % — славянскими. Л. С. Клейн этнически неопределимыми в Тимерёво считает 43 % погребений. Из остальных в X веке к финским относится  75 % погребений, к славянским — 12 %, в начале XI века финскими являются 72,5 % погребений, славянскими — 24 %, .

А типерь вапрос:
Давпайопы, объясните,  как 12% могут ассимилировать 75%?)))

Ааааа ха ха хаааааа
ЕС

Сага о хероях расеи или Их (хероев) круговорот в природе ...



Блядь, какая срана, такие и херои.

А трахают холопов: ивановых, петровых, сидоровых и прочих смердов.
Свои, среди своих и у себя. И холопы, радостно подмахивая, кричат: мало, мало, мало...

Зы. Последний герой вздохнул устало, повесился и никого не стало… ггг

Метки: ивоттакунихвсё; высокие отношения; каждому свое; стабильность;
рашка-говняшка
.
pic#108509455 министерство предупреждает

2 вересня 1794 День народження Одеси? Неправда і нічого крім неправди

Оригинал посту тут: https://dumskaya.net/post/2-veresnya-1794-den-narodzhennya-odesi-ne/author/
* * *
Хоч давньогрецькі поселення існували на території Одеси більш ніж 2400 років тому, між тими часами і першою згадкою про Одесу (під 19 травня 1415 року) як про "королівський порт" ВКЛ Качубійов (Кaczubyeiow) поки що є незаповнена лакуна в 1000 років, тому науково корректно буде відраховувати вік Одеси від тої першої згадки і тоді цього року ми маємо святкувати 606 років нашому місту

У 1789 році, напередодні штурму вже османського Хаджибея, де-Рібас у письмі ген. Попову називав Хаджибей містом :
"...В один час утра Прошу вас мой генерал передать его светлости, что я вполне готов;
канонерские лодки поставлены в хорошем месте, и я начну огонь только тогда когда начнет огонь батарея поставленная со стороны г.Гудовича.
В случае если ГОРОД посмеет стрелять по нас, завидя нас с рассветом, я отвечу только по трем первым выстрелам...
Канонерские лодки будут стрелять по очереди: всех их 28"
...

В найавторитетнішій енциклопедії Рос. імперії, енциклопедії Брокгауза і Ефрона, в статті "Одеса" написано:
Collapse )
На всю статтю "Одеса" про Катерину ІІ-гу в енциклопедії Брокгауза і Ефрона взагалі не згадується ані пів слова.

Стаття "Одеса" Великій Радянській Енциклопедії (БСЭ):
Collapse )

І закономріно, що ще 19 столітті професор В. Надлер (1840 – 1894 рр.) декан історико-филологичного факультету одеського университету писав:
"Волей или неволей приходится признать, что в 1794 году в Хаджибее не происходило никакой закладки нового города и что день 22 августа (2 сентября по новому стилю), который привыкли праздновать с такою помпою одесситы, имеет лишь то значение, что в этот день окончено было заготовление материалов для портовых работ и приступлено было к самим работам, причем, насколько можно судить из документов, не происходило никакого торжества".

А звідки ж взявся цей імперський фейк/міф "заснування" і короткої історії Одеси?
І тут секретів нема.
Бо тут вже починається не історія, а ідеологія і політика. Російська антиукраїнська імперська ідеологія і політика.

Придумав цей міф статистик Воронцова Аполлон Скальковський у 1830-ті роки. А так як це брехня імперська від початку і до кінця, тоCollapse )


І якщо імперський миф короткої історії Одеси буде володіти одеситами і надалі, якщо вони і надалі будут вважати правдою міф про ""ісконі новорусскій город Одесу", то як наслідок, одесити будуть підсвідомо чинити супротив змінити хоть щось в місті, будуть опиратися намаганням змінити пріоритети, бо вважатимуть це відступом від " нашого справжнього минулого" до якого ми звикли і яке нам на шкоду переписують на догоду чергової нової київської влади.
Що власне і потрібне Кремлю.

* * *
Неможливо вилікувати хворого, хвороба котрого обумовлена його багаторічним нездоровим штибом життя, якщо хворий вимагає від лікаря:
-"Лікарю, лікуйте мене",
а сам при цьому не збирається міняти старий звичний нездоровий спосіб життя.
Допа!

Про карпатороссов с балалайками, в лаптях, косоворотках, кафтанах и фофудье...

Очевидно же - единый народ! Лапти, балалайки, бороды, картузы... всё чиста рускае!
А главное - язык. Исконно русский, прямо как у мацквичей...

Ну, вы всё поняли, кацапы? Один же народ. Должны понять! Русимський! Ты все понял?



Štefan - rusínska ľudová pieseň v úprave prešovskej kapely Hrdza. Pieseň pochádza z pohraničnej oblasti severovýchodného Slovenska, juhovýchodného Poľska a západnej Ukrajiny.
Алена Веслова

Пусть тут полежит

КҐБ приховував правду про жертв Великого терору
Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України публікує онлайн-колецію документів про те, як КҐБ приховувало інформацію про масові розстріли жертв Великого терору.

[Spoiler (click to open)]Серед опублікованих документів є Директива про «Порядок відповідей на запити громадян про долю засуджених до вищої міри покарання (розстрілу — ЦДВР) у 30-і роки». На документі стоїть гриф «совершенно секретно».

Зокрема Директива постановляє, що органи КҐБ мають усно відповідати на запити про долю заарештованих за «контрреволюційну діяльність» та розстріляних у 30-х роках громадян. В усній бесіді правоохоронці мають повідомити родичам, що засуджені отримали вирок до 10 років виправно-трудових таборів та померли у місцях відбування покарання. Однак для вирішення правових та соціальних питань допускається можливість зареєструвати смерть засудженого заднім числом у відповідному органі та надати письмову довідку.

Як виконувалась ця Директива, ілюструють витяги зі справ на деяких репресованих представників українського культурного та політичного життя. До онлайн-колекції увійшли документи зі справ на Миколу Зерова, Леся Курбаса, Валер’яна Підмогильного, Андрія Паніва (Панова — так він записаний у матеріалах справи) та Сергія Остапенка (прем’єр-міністра уряду УНР).

«Цинічно, що в офіційних версіях про долю засуджених, які КҐБ озвучував рідним, основними причинами смерті ставали серцеві захворювання: як-то “параліч серцево-судинної системи” у Зерова, “інфаркт міокарда” у Сергія Остапенка чи “інфаркт серця” у Андрія Паніва», — коментує координатор Електронного архіву Денис Пасічник.

Матеріали службової кореспонденції показують, як віддавались вказівки про реєстрацію фіктивних причин та дат смерті.

Наприклад, серед опублікованих архівних матеріалів є звернення дружини Миколи Зерова, Софії, яка через 20 років після розстрілу чоловіка звернулась з проханням видати довідку про його смерть. На що співробітники правоохоронних органів віддали розпорядження постфактум зареєструвати у паспортному столі смерть громадянина Зерова. При цьому там мало бути вказано, що літератор помер у 1941 році (а не від розстрілу у 1937-му) у місцях позбавлення волі. Офіційна причина смерті — параліч серцево-судинної системи.

Саме така довідка мала бути надіслана Софії Зеровій для надання у соціальні служби. Відповідні рішення викладені у секретному висновку, який підписали співробітники органів за погодженням заступника начальника УВД Ленобласті підполковника Єрмолаєва.

Однак були випадки, коли родичам вдавалось досягти вказування справжньої дати та причини смерті в документах. Сестра літератора Андрія Паніва, Клавдія Клименко, починаючи з 1937 року, писала в органи листи з проханнями надати їй інформацію про смерть брата і про обставини справи. Їй кілька разів повідомляли офіційну причину смерті — інфаркт у 1942 році. Зрештою у 1989 році, після тривалих листувань з різними установами, їй вдалось досягнути того, щоб в органах реєстрації виправили інформацію у документах про смерть Паніва: вказали коректну дату і справжню причину смерті — розстріл.

Онлайн-колекцію «Приховування правди про жертв Великого терору» можна переглянути та завантажити за посиланням.

Колекція публікується до Дня пам’яті жертв політичних репресій, який в Україні відзначається щороку у третю неділю травня.

Більше документів про сталінські репресії 1937–1938 років на сайті Електронного архіву в розділі «Великий терор».

26.04.2020
60 протоколів про ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи доступні онлайн
Центр досліджень визвольного руху спільно з Галузевим державним архівом Служби безпеки України публікує на сайті Е-архіву оцифровані примірники Протоколів засідань Оперативної групи бюро Київського міського комітету КПУ.

Оперативна група бюро Київського міського комітету КПУ була створена на початку травня 1986 року. Вона займалася питаннями, пов’язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Головне завдання Групи — вирішувати питання функціонування соціальної і транспортної інфраструктури у межах міста Києва та Київської області. А саме:

створювати контрольно-пропускні пункти на в’їздах до Києва;
формувати Штаби Цивільної оборони;
контролювати дезінфекцію міст та проведення дозиметричного контролю;
перевіряти виробничі приміщення і навчальні заклади;
контролювати якість продукції на ярмарках;
забезпечувати евакуацію, розміщення та забезпечення населення житлом і роботою;
забезпечувати дезактивацію територій та техніки, що була задіяна для ліквідації наслідків.

Наприклад, одним із розпоряджень у протоколі №3 від 7 травня 1986 року Оперативна група вимагала: «категорично заборонити сушку білизни на відкритому повітрі. Посилити контроль за дотриманням даної вимоги». А в протоколі №2 засідання Оперативної групи бюро Київського міського комітету КПУ від 6 травня 1986 року була пропозиція: «дозволити у торговельній мережі продаж червоного вина і забезпечити додаткове отримання з відповідних фондів».

Денис Пасічник, координатор Електронного архіву, пояснює: «Документи містять інформацію про діяльність партійного керівництва Київської міської ради в умовах техногенної та екологічної катастрофи. Дають можливість дізнатися, які методи застосувала місцева влада для боротьби з наслідками аварії».

Частина оцифрованих матеріалів раніше була опублікована у збірнику документів «Чорнобильське досьє КҐБ». Книгу можна завантажити за посиланням.

Також на сайті Електронного архіву доступна до перегляду колекція документів про причини, перебіг та наслідки катастрофи «Чорнобильська трагедія — злочин радянської влади», оприлюднена у 2016 році.

Довідка: Чорнобильська трагедія — найбільша техногенна катастрофа за час існування ядерної енергетики, що сталася 26 квітня 1986 року о 01:25 неподалік м. Прип’ять. Вибух четвертого ядерного реактора Чорнобильської АЕС, спричинив викид радіоактивних речовин у повітря. Радянське керівництво намагалося приховати інформацію про вибух та справжні масштаби забруднення. Радіоактивний пил поширювався територією України, Білорусії (60%), Росії, країнами Європи, Прибалтики, Скандинавії. Понад 8 млн. осіб у перші дні аварії отримали значну дозу опромінення, близько 500 тисяч — померли від радіації. Значну частину населення було евакуйовано за межі 30-кілометрової зони — Чорнобильської зони відчуження.

12.04.2020
Більше 70-ти листів президента УНР в екзилі Андрія Лівицького на сайті Е-архіву
Центр досліджень визвольного руху підготував описи та опублікував на Е-архіві збірку листів Андрія Лівицького з колекції документів, раніше оцифрованої архівом Служби зовнішньої розвідки України.

Добірка документів публікується до дня народження Андрія Лівицького — громадського і політичного діяча, дипломата, члена Центральної Ради, прем’єр-міністра Уряду УНР, президента УНР в екзилі.

Збірка включає листування Андрія Лівицького з представниками Уряду УНР в екзилі, міністрами закордонних справ, представниками посольств та надзвичайних дипломатичних місій, очільниками Армій УНР — Мурським, Удовиченком, Токаржевським-Карашевичем, Прокоповичем, Пилипчуком, Забелло, Смаль-Стоцьким, Сальським, Мацієвичем, Шульгіним, Целевичем та ін.

Листи були вилучені радянськими спецслужбами: іноземним відділом контролю ОДПУ та відділом контррозвідувальної діяльності.

Листування дає можливість поглянути очима Лівицького на тогочасну геополітичну ситуацію. Документи інформують про український державотворчий рух того періоду, який привертав увагу таких країн як США, Англія, Німеччина, Франція, Італія, Польща, Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія та ін.. Розкриваються особливості функціонування Уряду УНР в екзилі: провадження зовнішньої та внутрішньої політики, організації дипломатичних та військових осередків, пошук фінансування.

Колекція включає більше ніж 70 документів. Охоплює період з 1925 по 1931 рік. Оцифровані листи Андрія Лівицького зберігаються в архіві ГДА СЗРУ. Окрім листування на сайті СЗР можна знайти інші документи, що відображають діяльність української еміграції у міжвоєнний період.

Довідка. Андрій Лівицький — народився 12 квітня 1879 року на Полтавщині (хутір Красний Кут). Навчається на математичному та юридичному факультетах Київського університету Святого Володимира. По закінченню навчання — працює у суді присяжним, а згодом суддею. Розпочинає партійну діяльність у лавах Революційної української партії (реорганізована у УСДРП). За активну громадянську позицію, декілька разів відбуває ув’язнення та перебуває під наглядом поліції. З 1 серпня 1917 року поєднує посади губерніального комісара Полтавщини, гласного Золотоніського повітового і Полтавського губернського земств, а також голови Золотоніських повітових і Полтавських губернських земських зборів, почесний мировий суддя Золотоніського повіту і повітового комітету, член Полтавського губернського комітету УСДРП. Провадить українізацію у сфері діловодства. Січень 1919 року — тимчасово керує Міністерством внутрішніх справ УНР і перебуває на посаді заступника міністра юстиції УНР. Очолює Міністерство закордонних справ УНР, головує дипломатичною місією УНР У Польщі. У 1920 році Лівицький ініціює підписання Варшавського договору. По завершенню Української революції емігрує у Варшаву. У 1922-1926 роках — голова уряду УНР в екзилі. Після смерті Симона Петлюри — Голова Директорії УНР і Головний Отаман військ УНР. У 1945 році — Лівицький переїздить до Німеччини. У 1948 році за його ініціативи створено Українську Національну Раду. Помер 17 січня 1954 року в Карлсруе (Німеччина). Похований на кладовищі Вальдфрідгоф у Мюнхені. Перепохований в Саут-Баунд-Брук (США)
ми:
наші партнери:
© Центр досліджень визвольного руху Проект здійснюється Центром досліджень визвольного руху спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка
Будемо вдячні, якщо Ви допоможете покращити наш е-архів та зробити його більш повним, надавши додаткову інформацію про даний документ. Можливо, у Вас є інформація щодо осіб, місцевостей чи подій, згаданих чи зображених на цій електронній копії. Також просимо написати нам, якщо Ви помітили неточність в описі або вважаєте за необхідне його розширити. Вашу інформацію, уточнення та повідомлення щодо цієї одиниці е-архіву просимо надіслати нам через коментар, обравши відповідну рубрику. Дякуємо Вам!
79026, м.Львів, вул.Козельницька, 4/501
тел./факс: (032) 247 45 22
archive@avr.org.ua
ЕЛЕКТРОННИЙ АРХІВ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
avr.org.ua — спільний проект Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету ім. І. Франка та Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

Проект покликаний забезпечити відкритий доступ до електронних копій документів з історії українського визвольного руху у XX ст.:

документів та матеріалів, що висвітлюють діяльність організацій українського визвольного руху: збройного підпілля (Організація Українських Націоналістів, Українська Повстанська Армія, Українська Головна Визвольна Рада тощо), дисидентського та масового національно-демократичного руху в другій половині XX ст.;
документів репресивних структур окупаційних режимів (НКВД–МГБ–КГБ, німецьке гестапо та служба безпеки тощо).


На даному етапі впровадження, в Е-архіві розміщено у відкритому доступі понад десять тисяч документів з колекцій Центру досліджень визвольного руху, та з Фонду 13 Галузевого державного архіву СБУ «Колекція друкованих видань КГБ УРСР», електронні копії яких були передані Львівському національному університету ім. І. Франка:

з Ф. 13. «Колекція друкованих видань КГБ УРСР» ГДА СБУ
Спр. 376. Збірник документів про структуру та характер антирадянської діяльності «Організації українських націоналістів — ОУН» та «Української повстанської армії»
з Архіву ЦДВР
Ф. 7. Архів Брюховецького районного проводу ОУН (Буй-Тура)
Ф. 8. Архів документів підпілля ОУН «Запорожець»
Ф. 9. Збірка документів Миколи Лебедя

Можливості Е-архіву для користувачів:
пошуку документів:
за розділами — ієрархічними тематичними рубриками
за датою створення документів
за авторами та організаціями-видавниками документів
документів за ключовими словами
за місцем зберігання оригіналів документів — архівами, фондами, справами, томами
розширений пошук за всіма категоріями опису документу
можливість перегляду документів на сайті електронного архіву
можливість скопіювати електронні копії у форматі .pdf (для зареєстрованих користувачів)
Е-архів буде корисний для дослідників, істориків, студентів та аспірантів, всіх хто цікавиться історією України та Центральної-Східної Європи у XX ст., особливо подіями періоду Другої світової війни, боротьбою народів СРСР за незалежність, історією тоталітарних режимів та його репресивної системи.

https://avr.org.ua/?idUpCat=2251